Кожна людина до певної міри наділена здатністю осмислювати життя, накопичувати знання і життєвий досвід і передавати їх іншим, бути учнем і вчителем. Тому можна говорити про те, що вчитель це одне з найдавніших занять в історії людства. Повага до вчителів, людей, які володіють певними знаннями про життя, в тій чи іншій мірі проповідується в усіх відомих віровченнях. Досить згадати значення гуру в індуїзмі; лам в буддизмі; раввинів іцадиків в іудаїзмі; вчителів, священиків і святих в християнстві; мулл, улемів і святих в ісламі. Слід також звернути на те, що в багатьох іровченнях головним вчителем людей виступає безпосередньо сам Бог (Всевишній, Сущий, Життя, Абсолют, Брахма, Атман і т. д.), який може навчати у великій кількості різних форм — через різних людей (святих, жебраків), живих істот (тварин) і навіть неживі предмети (книги, ікони, явища природи). В умовах матеріалістичного світогляду старожитньої Греції, Риму, а потім європейського відродження у якості вчителів життя у суспільстві важливу роль відігравали філософи (шукачі істини), софісти, а також викладачі світських навчальних закладів, шкіл і університетів — доктори, професори. Також відома ще одна назва вчителя — майстер, тобто знавець своєї справи, яка широко вживалася як в цехових братствах середньовічної Європи так і школах східних єдиноборств.
Комментариев нет:
Отправить комментарий